Вчора був один із тих щасливих днів, коли ти радієш і наче летиш на крилах. Я знайшла. Я купила книжку. Не просто книжку. Точніше просто книжку, але надто особливу для кожного українця. Книжку Ліни Костенко...
Ця книжка не просто "гарячі пиріжки", які усі розбирають. Я обдзвонила три книгарні, приїхала через дві години...книжок немає. Лише в одній, залишилось декілька примірників.
Це подих свіжого повітря у нашому буденному житті.
Відкриваю і читаю першу сторінку...і в очах вже сльози, а у горлі комок...бо це про мене, про нас...про українців...
"...тільки відчуваю якийсь неспокій, ніби якісь фантомні болі душі..." Ліна Костенко
Вчера на зянятии обращаюсь к детям "давайте разговаривать на одном языке - на украинском или русском". Дети спрашиваю "А вы сейчас на каком говорите?" - На "Русском". "Давайте на этом". Обидно, что дети говорят на таком суржике, что даже не понимают, что это два разных языка ...
ОтветитьУдалить